Плеоназм — це стилістична фігура, яка полягає у вживанні зайвих слів зі схожим або тотожним значенням. Такі надлишкові вислови в літературі можуть створювати тавтологію або підсилювати емоційне забарвлення висловлювання. Незважаючи на те, що зазвичай плеоназми вважаються недоліком, досвідчені автори вміло використовують їх як художній прийом. Отже, давайте розглянемо 50 надлишкових висловлювань, що є плеоназмами в літературі.
Плеоназм у літературі: 50 надлишкових висловлювань
Плеоназми можуть траплятися в різноманітних літературних жанрах: поезії, прозі, драматургії. Вони стають невід’ємною частиною авторського стилю, додаючи виразності та емоційності текстам. Розгляньмо кілька прикладів:
Поезія
- “Я бачив оком своє бачення” (Вільям Блейк)
- “Ніжне лагідне кохання” (Джон Донн)
- “Майбутні грядущі дні” (Роберт Броунінг)
- “Повне сповнене життя” (Емілі Дікінсон)
- “Загорнуті в покрівельці хмар” (Томас Гарді)
Проза
- “Вона відповіла відповіддю” (Джейн Остін)
- “Самотня пустельна рівнина” (Герман Мелвілл)
- “Ми чули їх власними вухами” (Марк Твен)
- “Співали пісню пісень” (Джеймс Джойс)
- “Безглузда нерозумна річ” (Ф. Скотт Фіцджеральд)
Драматургія
- “Повторити знову це ще раз” (Вільям Шекспір)
- “Мій власний особистий досвід” (Оскар Уайльд)
- “Перша прем’єра п’єси” (Бернард Шоу)
- “Вічна безсмертна душа” (Антон Чехов)
- “Старі древні часи” (Евріпід)
Плеоназми також часто зустрічаються в повсякденному мовленні, адже вони можуть підкреслювати емоційний стан мовця або додавати виразності висловлюванню. Наприклад:
- “Я побачив це на власні очі”
- “Зараз існуюча ситуація”
- “Майбутні перспективи”
- “Рідкісна рідкість”
- “Власна автобіографія”
Хоча плеоназми можуть вважатися мовними огріхами, вони також є потужним стилістичним інструментом у руках талановитих авторів. Використовуючи надлишкові вислови, письменники можуть створювати особливий ритм, підкреслювати важливі моменти або передавати емоційний стан персонажів.
Висновок
Плеоназми в літературі є яскравим прикладом того, як надлишкові вислови можуть перетворюватися на художній прийом. Досвідчені автори вміло використовують їх для досягнення різних стилістичних ефектів: підсилення емоційності, створення особливого ритму, підкреслення важливих моментів. Хоча в повсякденному мовленні плеоназми часто вважаються недоліком, у літературі вони стають невід’ємною частиною авторського стилю, додаючи виразності та барвистості текстам.
