У філософській ліриці Василя Стуса віддзеркалилася циклічна образність буття, що так глибоко проникла в його поетичний світ. Збірка “Круговерть” (1965 рік) стала одним із найяскравіших втілень цієї ідеї в українській літературі. У цьому творі поет майстерно обігрує метафори життєвого кола, природних циклів та вічного руху, що надає особливої глибини його медитаціям про людське буття.
Історія створення:
Вірш “Круговерть” був написаний Василем Стусом у 1965 році. На той час поет уже пережив низку випробувань, зокрема арешт у 1963-му та ув’язнення на Колимі. Ці драматичні події, безумовно, вплинули на формування його світогляду та поетичної мови. Втім, твір не став відображенням лише особистих потрясінь – у ньому відлунюють філософські роздуми про циклічність життя, властиву усьому сущому.
Вперше вірш був опублікований у підпільному журналі “Український вісник” у 1972 році. Через гостру критику радянського ладу та заборону на публікацію в СРСР Стус довгий час був змушений поширювати свою творчість самвидавом.
Тематика та ідея:
Головна тема вірша “Круговерть” – циклічність буття, вічне коло народження, життя, смерті та відродження. Стус зображує світ як безкінечний рух, де все повторюється знову і знову, але в новій якості. Ідея твору полягає в тому, що людина є невід’ємною частиною цього вічного кола, а її існування вписується в ширший контекст природних циклів.
Серед підтем, що розгортаються у вірші, можна виокремити тему плинності часу, мінливості всього сущого, поєднання життя та смерті, взаємозв’язку людини та природи. Поет намагається осягнути сенс існування, знайти сталість і гармонію у світі вічного руху.
Жанр і стиль:
За жанром “Круговерть” є філософською лірикою. Стус поєднує інтимні відчуття та роздуми з глибокими екзистенційними питаннями, характерними для цього жанру. Його поезія відзначається високим ступенем узагальнення та метафоричності, що дозволяє поєднати особисте та вселенське.
Стиль Стуса можна охарактеризувати як інтелектуальний та герметичний. Він використовує складні метафори, багату символіку, нашаровує образи один на одного. Водночас, його мова залишається лаконічною та потужною, позбавленою зайвих прикрас.
Художні засоби:
У “Круговерті” автор майстерно використовує різноманітні тропи та стилістичні фігури. Домінуючою є метафора кола, яка повторюється в різних варіаціях: “кільчасте життя”, “колосамільйонна веселка”, “круговерть зоряна”, “пульси старого серця” тощо. Поет вдається до низки оригінальних метафоричних образів: “вилітаюсь од молекул”, “порухом зоряної вічності”, “спокій моїх гробниць”. Кожен із цих образів розкриває новий аспект циклічності буття.
Стус часто використовує персоніфікацію, наділяючи неживі предмети чи абстрактні поняття людськими рисами: “прихилитись до мудрості дерев”, “обними, глибока, святая даль”, “молодий смуток зринув з глибин”. Такі персоніфікації підкреслюють єдність людського та природного світів.
Композиція:
Вірш має кільцеву композицію, що відповідає його основній ідеї циклічності. Він починається та закінчується схожими рядками, утворюючи коло, що нескінченно обертається: “Іду і вертаюся знов, / цілунку землю і небо”. Крім того, твір складається з чотирьох строф, які теж утворюють певне коло – від споглядання природних циклів до філософських роздумів про людське існування.
Така композиція дозволяє розглянути тему з різних боків, поступово розширюючи думку до масштабу вселенських циклів. Водночас, кожна строфа зберігає внутрішню цілісність та єдиний образно-емоційний лад.
Образи та символіка:
Центральним образом вірша є, звісно, “круговерть” – безперервний рух, обертання життя у вічному колі. Образ кола проходить через усю збірку, утілюючись у різних символічних формах: дзиґи, коловороти, веселки, кільця тощо.
Інший важливий образ – “рівновага світу”, до якої поет прагне наблизитися через осмислення циклічності буття. Це символ гармонії та порядку, протиставлений хаосу змін.
Природні елементи – дерева, ріки, трави – символізують невмирущість життя, зв’язок людини з природними циклами. Космічні образи зірок, сузір’їв та галактик уособлюють вічність та безкінечність світобудови.
Мова та ритміка:
Мова Стуса відзначається простотою та лаконічністю. Він часто використовує номінативні речення, які створюють ефект безпосередності та схоплюють найсуттєвіше в явищах. Водночас, автор не цурається складних метафор та неологізмів.
Ритмічна структура вірша варіюється, проте домінує ямбічний розмір, що надає творові плинність та гнучкість. Рима відсутня, але поет майстерно використовує анафору та інші фонетичні засоби, що створюють внутрішню музичність та ритмічність поезії.
Вплив та значення:
Вірш “Круговерть” став визначним явищем в українській літературі, зробивши вагомий внесок у розвиток філософської лірики. Стус по-новаторському трактував тему циклічності буття, переходячи від інтимних відчуттів до універсальних роздумів про світопорядок.
Твір мав великий вплив на розвиток української поезії другої половини ХХ століття, надихаючи інших авторів на пошуки нових форм та образів. Актуальність вірша не згасає й сьогодні – його філософські глибини сучасні читачі продовжують осмислювати в контексті сучасних уявлень про час та буття.
Висновок:
Збірка “Круговерть” Василя Стуса є вершинним втіленням ідеї циклічного буття в українській літературі. Аналіз його поезії розкриває масштабність авторського задуму – від споглядання природних циклів до осягнення універсальних законів світобудови. Стус майстерно поєднує філософську думку з ліричною сповідальністю, створюючи глибоку й багатогранну поезію. Вражає багатство метафоричних образів, що розкривають різні грані вічного руху життя. Водночас, лаконічність і стриманість стилю поета надають його творові монументальності та сили. Циклічна образність Стуса підносить його вірш до рівня філософського трактату про сенс існування людини у вічності буття.
Додаткові елементи:
Ось приклад цитати, що увиразнює метафоричність та образність поезії Стуса:
“Я круговерть. Я вільний вихор.
Мене незрима жене потуга
по колосамільйонних веселках.
Пружним поверхом зоряна ряка полога.
Зроняю світляні колоски,
котрі в пітьмі жевріють, довго тьмаріють,
аж поки з них постане час
Цей уривок демонструє, як автор метафорично зображує людське життя за допомогою образів природних циклів. Біографи пов’язують цей та інші вірші зі збірки з духовними пошуками Стуса, який прагнув знайти сенс буття та витримати численні випробування.
З іншого боку, деякі дослідники порівнюють цикл “Круговерть” із творами представників “нью-йоркської групи” (Б.І. Антонич, М. Семенко) із їхньою візуальною, космогонічною поезією. Використання схожих природних образів та циклічних мотивів засвідчує певні типологічні збіги в українській літературі першої половини ХХ століття.
