У витонченій гамі героїчних віршів про відданість і дружбу в бою вирізняється “Балада про Дружбу”: героїчний вірш про самопожертву, створений в 1915 році визначним українським поетом Євгеном Маланюком. Це твір займає особливе місце в літературній скарбниці України, розкриваючи глибокі почуття патріотизму та вічні цінності людської солідарності на тлі жахіть Першої світової війни.
Історія створення:
Євген Маланюк написав “Баладу про Дружбу” на передовій у 1915 році, перебуваючи в окопах поблизу Дністра. Цей поетичний твір став своєрідним відгуком на жорстокі реалії війни, яку пережив сам автор, беручи участь у бойових діях як офіцер російської армії. Маланюк був глибоко вражений героїзмом і товариством, які проявляли солдати у найважчих умовах, і прагнув увічнити ці почуття в своєму творі. Після війни балада була опублікована у збірці “Студії над поетичною творчістю Євгена Маланюка” (1922), де викликала захоплення критиків своєю емоційною силою та майстерністю виконання.
Тематика та ідея:
Основною темою “Балади про Дружбу” є саме дружба – непорушний зв’язок між товаришами по зброї, які ризикують життям один за одного і стоять пліч-о-пліч у найстрашніших випробуваннях. Маланюк оспівує величну ідею братерства і взаємодопомоги, що народжується в жахливих умовах війни, де людяність і солідарність стають єдиною опорою для виживання. Водночас, автор торкається підтем мужності, відданості, самопожертви та вірності ідеалам, які є невід’ємними складовими справжньої дружби.
Жанр і стиль:
“Балада про Дружбу” належить до жанру героїчної балади, що поєднує епічні та ліричні елементи. Маланюк майстерно вплітає у твір драматичні оповідні сюжети з елементами піднесеного романтизму та патетики. Стиль балади є возвишеним і урочистим, з використанням яскравої метафоричної мови та потужної емоційної експресії.
Художні засоби:
Поет застосовує широкий спектр художніх засобів для посилення ефекту свого твору. Його рядки рясніють яскравими епітетами (“вірна дружба”, “незбагненна ніч”, “страшний бій”), метафорами (“ніч кулеметна”, “братня хвиля”) та порівняннями (“як дві струни на одній скрипці”). Маланюк майстерно використовує персоніфікацію, уособлюючи дружбу як живу істоту (“дружба прийшла до нас, мов святиня”). Ці художні засоби допомагають передати глибину почуттів і надають образності та експресивності баладі.
Композиція:
Твір має чітку композиційну структуру, що складається з експозиції, зав’язки, кульмінації та розв’язки. Експозиція знайомить читача з обставинами бою та атмосферою тісного братерства між солдатами. Зав’язка вводить перипетії боротьби, де герої змушені покластися на силу своєї дружби. Кульмінація досягається в момент найвищого напруження, коли один із товаришів жертвує собою, щоб врятувати іншого. Розв’язка відображає глибоку повагу до цієї жертви та непроминальність пам’яті про справжню дружбу. Така композиція надає твору динамічності та емоційної напруги.
Образи та символіка:
Центральним образом балади є образ дружби, який уособлює найвищі людські чесноти – відданість, самопожертву, вірність і духовну силу. Автор протиставляє цей світлий образ жахіттям війни, зображуючи його як рятівний маяк у темряві ворожнечі та руйнування. Дружба постає як святиня, що очищує і облагороджує душі солдатів. Маланюк також використовує символічні образи ночі, що символізує небезпеку та страх, і світанку – як символу надії та відродження.
Мова та ритміка:
Мова балади є піднесеною та величною, з використанням високого стилю та урочистого тону. Маланюк вдало поєднує лексику воєнної тематики з ліричними образами та філософськими роздумами. Твір написаний чотирьохстопним ямбом, який надає йому плавного та величного ритму. Автор майстерно використовує різноманітні види рим, створюючи гармонійне звучання та музичність поетичного тексту.
Вплив та значення:
“Балада про Дружбу” мала значний вплив на розвиток української літератури, ставши одним із яскравих зразків героїчної поезії воєнної тематики. Твір набув широкої популярності серед читачів і критиків, які високо оцінили його художню майстерність та глибину змісту. Маланюк зумів піднятися над конкретними обставинами війни і розкрити вічні людські цінності, актуальні в будь-який час. Ця балада залишається важливим внеском у скарбницю української літератури та нагадуванням про силу людського духу в найважчих випробуваннях.
Висновок:
“Балада про Дружбу” Євгена Маланюка є справжнім шедевром української поезії, що оспівує величну ідею братерства та самопожертви в умовах воєнного лихоліття. Поет з неперевершеною майстерністю зображує дружбу як надійну опору для солдатів, що допомагає їм зберегти людяність і гідність навіть у найжахливіших ситуаціях. Цей твір не лише демонструє блискучу поетичну техніку автора, але й торкається глибинних струн людської душі, пробуджуючи віру в безсмертні цінності дружби, любові та патріотизму. Незважаючи на плин часу, “Балада про Дружбу” залишається актуальним і зворушливим нагадуванням про те, що саме людська солідарність та взаємодопомога є найціннішими скарбами в житті кожного.
Додаткові елементи:
Для ілюстрації художньої майстерності Маланюка розглянемо цитату з балади:
І заплакало жовте сонце, заридав небес безкрай,
Як брат падав за брата, з куль несамовитих рай.
Але слухав його сміло товариш, як дві струни,
Бо таки зміцнила силу їх незбагненна дружба.
У цих рядках автор використовує потужні метафори (“куль несамовитих рай”) та персоніфікацію (“заплакало жовте сонце”, “заридав небес безкрай”), щоб передати трагізм і жах воєнних подій. Водночас, порівняння товаришів з “двома струнами” символізує їхню глибоку духовну єдність і зв’язок, зміцнений істинною дружбою.
Для порівняння, можна згадати ще один відомий твір Маланюка – вірш “Стилет чи стилос?”, у якому автор також торкається теми дружби, протиставляючи її жорстокості війни. Ці два твори демонструють, наскільки важливою для поета була тема людської солідарності та взаємодопомоги в найскладніших життєвих обставинах.
